колись мені розбили серце
я не знала куди подіти рештки себе,
було складно дихати,
це було гірше за смерть.

ти хочеш одного,
я зовсім інше.
називаєш мене «коханням»,
але думаєш про колишню.

те, що ти робиш – завдає мені болю,
я знаходжу потворне в усьому цьому.
колись ми були поруч,
але зараз я маю тримати дистанцію,
аби не нашкодити собі.
кохання до тебе мене погубило,
але ти і гадки не маєш, що воно таке.

іноді здається що слова,
вже сказані,
і начебто гештальт закритий,
тільки от скрипіт зубів,
видає не сказане.

вона для нього все,
але його для неї недостатньо,
і начебто «різні характером»,
вже влаштувало його,
та еґо вже було ранене.

мені не розбивали серце,
але осколки,
ранили мої ноги,
я пішла,
далеко-далеко
туди, де немає любові.

скажи, що любиш мене,
скажи це ще раз,
я залежна від твоїх слів,
я залежна від тебе.